Ученые расщепили атом, теперь атом расщепляет нас..

Моя фотография
Кати Литвинская
Просмотреть профиль
Feeds RSS
Feeds RSS

октября 09, 2009

25.05.07 "Сумніви"


Вже це не важливо
Чи осінь, чи листя
І так не сміливо
Сказала залишся

Вже це не цікаво
Чи зорі чи ночі
Ти якось яскраво
Цілував сірі очі

Це дуже сіливо
Кохати не знавши,
Це дуже важливо
Кохати віддавшись

Чи совість, чи зброя
Впала на землю
Ти здався без бою
Це дуже приємно



Краса або гордість
Дівоча невинна
І твоя готовність
Здолана вершина

Заплакані зорі.
Або брудна кров
Задушені волі
Спочатку все знов

Кайдани кохання
І проміжок часу
Розірве бажання
Наступного разу

Тепер це чи зараз
Відбиток в раю
Відчутний лиш галас
Самотній вогню

Обіцяне солово
Ржавіє метал
Забути це знову
Як сна ідеал.

Чому в твоєму будинку немає вікон?

Чому в твоєму будинку немає вікон? Тобто не було. Я пам'ятаю, він стояв навпроти. Ти ще пофарбувала його в самотній колір. Через тиждень, як ти переїхала в нього, мої думки сплутались між собою і почали жити навколо тебе. Я не кохав тебе. Але я твій і зараз. Ти яскравий феномен мого життя.
Через скляні двері я роздивлявся твою вітальню. Бачив як ти посміхалася квітам і розмовляла з телефоном. Пам'ятаю твої враження від нового ліжка і різних снів. Тобі не подобались наркотики і гострий перець. Здається треба зізнатись. Слухай, я підглядав за тобою.
На другому поверсі було маленьке вікно не повністью зафарбоване. Так, я знаю по нього, я там бував ночами. Ти була відверта і легка до себе. Пам'ятаю момент, ще грала пісня старої групи Tool, здається "reflection". Ти кохала себе. Я дуже хотів щоб це були мої руки. Хотів цілувати твої коліна... Вони зачаровували! Зізнаюсь я хотів тебе, ні  я жадав тебе. Торкатись ліній твого тіла, чути твій голос, запах, тепло. Вбити ту людину, з якою ти кохалась...
Стільки часу минуло..Я так і не наважився запитати тебе, чому в твоєму будинку немає вікон? Тобто не було...

My Blog List

Часы

Archive

В этом гаджете обнаружена ошибка